Ось так постійно вже тиждень
Ось так постійно вже тиждень. Кожен ранок прокидаюся з відчуттям, що щось не так, але ніяк не можу зрозуміти, що саме. Це схоже на невидимий тягар, який тисне на плечі, наче якась невисловлена тривога, що оселилася всередині. Намагаюся займатися звичними справами, виконувати щоденні обов’язки, але все втратило колишню яскравість і сенс. Звичайні речі, які раніше приносили радість – ранкова кава, прогулянка парком, спілкування з друзями – тепер здаються сірими й неважливими.
Thank you for reading this post, don't forget to subscribe!Намагаюся зосередитися на роботі, але думки постійно блукають, повертаючись до цього невизначеного відчуття. Здається, що весь світ навколо продовжує жити своїм життям, а я застиг у якомусь вакуумі, не в змозі рухатися далі. Навіть прості завдання вимагають надзусиль, а після їх виконання залишається лише виснаження. Спроби знайти причину цього стану не приносять результатів – нічого конкретного не сталося, жодної події, яка б могла пояснити такий різкий перепад настрою. Можливо, це накопичена втома, стрес, який дав про себе знати, або просто якийсь внутрішній збій, який я поки що не можу діагностувати.
Вечорами стає ще гірше. Лежачи в ліжку, я перебираю в голові всі можливі варіанти, намагаючись знайти хоч якусь зачіпку, але марно. Безсоння стає моїм постійним супутником, а коли вдається заснути, сняться дивні, тривожні сни, які ще більше посилюють відчуття розгубленості. Хочеться поговорити з кимось, висловити все, що накопичилося, але не знаю, як це зробити, щоб мене зрозуміли. Боюся здатися слабким або надто емоційним, але це відчуття вже не залишає мене, воно стало частиною мого повсякдення. Ось так постійно вже тиждень.
About the Author
